Семінар «Відкриваємо світ цеглинок ЛЕГО»
В березні місяці в нашому садочку пройшов семінар-практикум «Відкриваємо світ цеглинок ЛЕГО».
Метою заходу було ознайомлення вихователів з ЛЕГО-конструктором. Учасники семінару розглянули форми роботи з дітьми з ЛЕГО-конструктором, засоби інтеграції ЛЕГО-конструювання в освітній процес з дошкільниками в різні розділи програми.
Під час семінару учасники акцентували увагу на тому, що конструктори LEGO для дітей дошкільного віку дозволяють вирішувати широке коло навчально-ігрових завдань: розвивати просторове мислення, комунікативні навички та мову, отримувати початкові знання про людське суспільство, світ тварин, про роботу пристроїв, про причини та наслідки тощо.
МЕТОДИЧНА РОБОТА в дошкільному закладі - комплексний і творчий процес, що забезпечує практичне навчання вихователів різноманітним методам і прийомам роботи з дітьми. Методична робота містить систему взаємопов'язаних заходів, спрямованих на вдосконалення педагогічної майстерні вихователів, розвиток творчого потенціалу педагогів, впровадження досягнень перспективного педагогічного досвіду, забезпечення практичної реалізації інноваційних технологій і як наслідок - зростання якості дошкільної освіти і виховання малюків.
Педагоги в ході освітнього процесу цілеспрямовано, послідовно реалізовувують завдання, які підбирали за програмою "Дитина", спрямовують їх на розвиток тих чи інших здібностей дітей, їх життєвої компетенції, виховання культури поведінки, доброго смаку, створення естетичної обстановки у всіх видах діяльності та побуті.
Всі педагоги систематично працюють над вдосконаленням своєї фахової майстерності, відвідують постійно діючі семінари, упроваджують перспективний педагогічний досвід.
У дошкільному закладі вихователями всіх вікових груп проводиться робота з сім’єю відповідно до умов життя, складу сім'ї психологічного клімату.
/Files/images/shema.jpg
Функції методичної сдужби ДНЗ
- Інформаціна: Вивчення та накопичення інформації про стан та результати професійної діяльності педагогів, підвищення кваліфікації педагогічного персоналу, підвищення якості педагогічного процесу, узагальнення позитивного досвіду педагогів, поповнення банку педагогічної інформації про найбільш актуальні проблеми розвитку дошкільної освіти, про новітні досягнення науки та практики, широке впровадження інформаційних технологій, встановлення контактів зі ЗМІ, різноманітними установами та організаціями для розповсюдження інформації про діяльність ДНЗ.
- Навчальна: здійснення ознайомлення педагогічного персоналу з новими освітніми програмами та технологіями, ознайомлення зі стандартами дошкільної освіти України, здійснення ознайомлення педагогічного персоналу з законодавчими, нормативними документами в галузі освіти, організація та проведення семінарів, практичних занять, консультацій, відкритих заходів з використанням активних методів.
- Контрольно - діагностична: Моніторинг якості педагогічного процесу, застосування методів психолого - педагогічної діагностики в процесі стану освітньо - виховного процесу, аналіз інноваційного досвіду педагогічного персоналу, узагальнгення отриманих результатів.
- Корекційно - прогностична (плануюча): здійснення планування перспективних та поточних заходів (річний, Місячний, календарні плани)
- Організаційна: Організація та участь в педагогічних радах, педагогічних годинах, батьківських конференціях тощо, організація методичних об'єднань творчих груп та мініпроектів, організація самостійної роботи педагогів з підвищення професійного рівня, огранізація роботи з батьками дітей та соціальними партнерами, направлення педагогів на курси підвищення кваліфікації.
- Дослідницька: Планування заходів на основі аналізу стану освітнього прцесу та запитів педагогів з урахуванням нових тенденцій в розвитку освітніх технологій, вивчення та розповюдження інноваційного досвіду та авторських технологій.
- Комунікативна: Усвідомлення особистої та соціальної значимості діяльності, реалізація гуманістичної програми в педагогічній діяльності, встановлення ділових контактів з учасниками педагогічного процесу,Є з соціальними партнерами.
- Виховна (тиваційно-стимулююча): Стимулювання творчої діяльності педагогів, виявлення потенціалу педагогів, стимулювання підвищення професійної кваліфікації, мотивування на використання особистісно- орієнтованої моделі виховання, на емпатію з дітьми, прояв любові та розуміння.
Оволодіння методами самоаналізу, здійснення самоосвіти.
"Дитячий травматизм та його профілактика"
Термін "травма” походить від латинського слова і в перекладі воно означає тілесне пошкодження при поранені. Пошкодження, які повторювались у певній групі населення називається травматизмом.
Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей на жаль зустрічаються досить часто. Дитячий травматизм має багато характерних особливостей.
Дитяті травматизми поділяються на:
грудний (з моменту народження до 1 року),
перед дошкільний (від 1 р. до 3 р.),
дошкільний (від 3 р. до 7 р.),
шкільний (від 7 р. до 16 р.).
На першому році життя у дитини швидко розвивається нервова система, формуються нервові рефлекси, і тому вплив навколишнього середовища позначається на роботі кори головного мозку. В цей час дитина старається пізнати навколишній світ і з великою цікавістю хоче познайомитись з усім новим що оточує її. Дитина старається брати все в руки, і все тягне до рота. Тому в дихальні шляхи немовлят часто попадають сторонні предмети, не рідко спостерігаються опіки стравоходу, та органів дихання.
У дітей від 1 до 3 років розвивається опорно-руховий апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони в цьому віці стають дуже рухливими, отже виникають травми, пов’язані з падінням дитини.
У дітей від 3 до 12 років з’являються нові інтереси, формується своє "я”. Допитливість з відсутністю необхідного життєвого досвіду і навичок, невміння реально оцінити небезпеку, прагнення швидко все зробити теж нерідко призводить до нещасних випадків.
Щоб визначити характер травми та її наслідки важливу роль відіграють і анатомічні особливості дитячого організму шкіра у немовлят дуже ніжна тому її дуже легко поранити і при цьому виникають гнійно-запальні процеси і фурункули, абсцеси та інше, але зате підшкірно-жировий прошарок, навпаки у дітей розвинений краще і при падінні дітей, оберігає тканини й органи від ушкоджень. М’язи ніжні, кістки еластичні, багаті на воду і містять в собі мало солей. Окістя товще і пластичніше. Тому у дітей швидше загоюються рани, зрощуються переломи кісток, відновлюються діяльність органів значно швидше ніж у дорослих.
Травматизм поділяють на:
• побутовий,
• транспортний,
• шкільний,
• спортивний,
• вуличний,
• вогнепальний,
• сільськогосподарський,
• виробничий,
• родовий травматизм,
• нещасний випадок на воді,
• задушення та отруєння.
Саме частіше зустрічається побутовий травматизм. Побутовий травматизм вважаються ушкодження, які діти отримали вдома у квартирі у дворі чи саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але самі небезпечні з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Причини побутового травматизму різноманітні, але найчастіше з них це недостатній догляд батьків. Такі здавалося б на перший погляд дрібниці, як залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв, а іноді і смерті. Це ж саме стосується оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів і за свою необережність батьки іноді дуже дорого розплачуються.
Діти до трьох років дуже рухливі і цікаві. Перед ними розкривається новий незнаний світ і прагнучи пізнати його, вони пробують предмети на дотик і ні смак і особливо їх приваблюють яскраві, блискучі, предмети, які зроблені з скла, і граючись такими предмети як голки, шпильки, цвяхи, ґудзики, монети і невміле поводження з ними часто призводить до поранень, а іноді малята і ковтають їх.
У дошкільнят і молодших учнів ушкодження можуть бути зумовлені іншими причинами. Вони рухливі і нестримані пустують. Але вони рідко дістають травми в квартирі чи в школі, тому що авторитет дорослих є якимось бар’єром, тому діти намагаються позбутися нагляду і охоче проводять своє дозвілля на подвір’ї зі своїми ровесниками, катаючись на велосипедах, самокатах, санках, лізуть на дерева, відкриті люки, драбини. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поручні сходів, несправні велосипеди теж дуже небезпечні. Особливо небезпечними для дітей не огороджені ділянки де проводяться ремонті роботи. Часто діти падають з висоти – балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм.
Профілактика травматизму
Принципи запобігання травматизму побутового різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом й безініціативним, або на зло зробить все навпаки. Не можна залякувати дитину, буде правильніше коли ви час-від-часу будете розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.
У профілактиці дитячого травматизму велику роль відіграють працівники міських і районних санітарно-епідемічних станцій, житлових управлінь, сільських рад, міліції. Вони повинні здійснювати постійний нагляд за станом території житлових масивів, шкільних і дошкільних закладів, за дотриманням правил безпеки при проведенні ремонтних і будівельних робіт.
Головними причинами є бездоглядність дітей на вулиці, коли ідуть до школи чи з неї, а також у години дозвілля, а призводять до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом.
Якщо дитина бачить що старші порушують правила вуличного руху, легковажно ставлять до рекомендації, той від дитини марно вимагати чогось іншого, бо дитина перш за все бере приклад з дорослих. Лише спільні зусилля батьків, учителів, вихователів працівників громадських організацій зможуть забезпечити позитивний ефект у боротьбі з транспортним травматизмом.
Вчити правила вуличного руху діти повинні з переддошкільного віку, а також дошкільного, тобто в яслах, і дитячих садках. Заняття проводять вихователі і медичний персонал, звичайно в тісному контакті з батьками. Форми роботи можуть бути найрізноманітніші: прогулянки, екскурсії по місту, бесіди, ігри та інше. Під час прогулянок та екскурсій вихователь має звернути увагу дітей на інтенсивність вуличного руху і поведінки на вулиці.
Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому заняття спортом. Але на привеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що не достатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без тренера. Тому багато підлітків грають футбол, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. А обирають місця, не зовсім придатні. Тому при неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. Головну роль у запобіганні нещасних випадків на воді відіграють товариства рятування на воді та інші громадські організації, Вони відповідають за те, що щоб для купання дітей були відведені спеціально загороджені місця, але навіть у таких місцях діти повинні бути під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і встановлені попереджувальні знаки.
